Не встигла зима повністю встановитись, як перший сніг уже покрив землю. Стефанія, яка жила в селі, вже кілька тижнів чекала на свого сина Степана, який мав відвезти її до свого дому в місті. Степан, нині успішний чоловік завдяки своєму багатому тестю, жив з дружиною та доньками. Його дружина, Галина, за довгі роки шлюбу зі Степаном жодного разу не відвідала Стефанію. Стефанія ніколи не тримала зла на Галину. Вона була задоволена тим, що її син досяг успіху, чого вона і її покійний чоловік, які жили в бідності, не могли забезпечити.
Вона часто висловлювала долі подяку за їхнє просте життя з коровою та городом. Минали роки, чоловік Стефанії помер, і вона, послабшавши від старості, зрештою продала свою улюблену корову. Садівництво також стало для неї непосильним завданням. Єдиною надією залишався син, який не приїжджав у село вже більше місяця. Цієї суботи Галина вперше за 35 років приїхала до Стефанії додому. Старенька спочатку подумала, що Галина прийшла, щоб відмовити їй, але її дії говорили про інше. Невістка швидко зібрала речі Стефанії та відвезла її до їхнього будинку, який здавався Стефанії палацом.
У новій просторій кімнаті Стафанії Галина вибачилася перед свекрухою за роки гордині та неповаги. Вона також розповіла, що Степан перебуває у лікарні, але йде на поправку. Стефанія з радістю дивилася, як змінилася Галина: тепер це була не зарозуміла 25-річна дівчина, а 60-річна жінка з мудрістю та розумінням важливості родини. Того вечора Стефанія та Галина пішли до церкви і помолилися разом, просячи у Господа захисту для їхньої родини.