Василь, допомагаючи тітці Валі, відвіз її до міської квартири, що дісталася їй у спадок від сестри. Несучи в руках пакети з овочами та домашнім варенням, вони увійшли до будинку, де Валя з подивом виявила серед запорошеного, захаращеного коридору чоловіка. Василь швидко пішов, не бажаючи вплутуватися у можливі розбирання. Валя, вражена, зіткнулася з незнайомцем, запідозривши його у захопленні сусідньої квартири. Той, працюючи в коридорі, згадав, що їхнього сусіда Івана Михайловича перевели до будинку для літніх людей.
Валя, засмутившись, подумала, чи не перевезли Івана силоміць, щоб захопити його квартиру. Вона мала приємні спогади про те, як вона проводила час із сестрою та Іваном, і вона розраховувала на продовження цих зустрічей. Однак тепер, залишившись сама, Валя почувала себе вразливою і боялася сусідів, підозрюючи їх у нечесній грі. Провівши кілька днів у своїй квартирі, згадуючи минуле та побоюючись сусідів, Валя побачила обнадійливий сон про свою сестру.
Натхнена сном, вона вийшла на вулицю і несподівано зустріла Івана, який радісно повідомив їй, що знаходився там на тимчасовому лікуванні, а не був насильно поміщений до будинку для літніх людей. Почуваючись винною в тому, що неправильно зрозуміла ситуацію, Валя відвідала Івана з банкою варення, усвідомивши, що більшість людей за своєю суттю добрі. Вона з нетерпінням чекала, коли зможе спекти пироги для Івана та його родичів, що приїхали, знаходячи втіху в доброті оточуючих.