Починаючи нову роботу в салоні краси, я спочатку важко знаходила спільну мову зі своїми колегами. Після звільнення я відчайдушно потребувала роботи і влаштувалася прибиральницею в салон, де пропонували гідну зарплату. У салоні було тихо, багато хто про нього не знав, а персонал, включаючи двох перукарів та адміністратора, здавався незацікавленим у розвитку бізнесу. Якось я запропонувала власнику салону Сергію роздавати рекламні листівки для залучення клієнтів. Здивований моєю ініціативою, він швидко привів план у дію.
Коли листівки прибули, він проінструктував співробітників, як і де роздавати їх, але вони поставилися до цього неохоче і навіть заперечували виконання цього завдання. Розчарована їхнім ставленням, я вирішила поширювати їх сама. На мій подив, багато людей виявилося зацікавленим нашим салоном. Сергій підійшов до мене пізніше ввечері, натякнувши на потенційне підвищення по службі через мою активну позицію. Наступного дня, після успішної роздачі всіх рекламних листівок, у салоні помітно побільшало клієнтів.
Сергій, задоволений результатом, запропонував мені посаду старшого адміністратора, надавши мені контроль за діяльністю салону та преміювання персоналу. Цей важливий обов’язок включав визначення та розподіл премій співробітникам, з чим я погодилася. Спочатку перехід був непростим: робітниці були обурені тим, що я контролюю їхні бонуси. Однак я забезпечувала справедливість у своїх рішеннях, і згодом моя нова роль стала більш керованою. Співробітники почали розуміти, що я справедлива, але тверда, і заперечень проти завдань, що виходять за рамки їхніх звичайних обов’язків, поменшало.