Дізнавшись про nроблеми зі здо ров’ям онуки, Тамара вирішила перевезти її до села. Незабаром це рішення змінило все життя

Валя, сповнена занепокоєння, звернулася одного разу до своєї матері, Тамари Іванівни, щоб обговорити слабке здоров’я своєї дочки Маринки. Їй треба було, щоб мати приїхала до них і подбала про Маринку, оскільки її часті відлучки з роботи через хворобу Маринки ставали проблемою. Тамара Іванівна поспішила зі свого села до міста, щоб допомогти Валі та бути з онукою. Вона запропонувала Валі рішення: як тільки Маринка досить видужає, їй слід переїхати жити в село, де чисте навколишнє середовище і козяче молоко допоможуть їй зміцнитися. Валю, спочатку невпевнену, переконала думку, що Маринка буде з бабусею, а не з незнайомими людьми.

 

Advertisements

Згодом вона дійсно помітила покращення стану Маринки після того, як дитина почала щодня випивати склянку “козячих ліків “, які мати привозила з села. Як тільки Маринка одужала, Тамара відвезла трирічну дівчинку до села, запевнивши Валю у невеликій відстані та можливості щоденних візитів. Село, безтурботне місце зі ставком і рідкісними звуками природи, тепло зустріло Маринку. Сусідка, бабуся Тоня, 80-річна мешканка села, стала постійною гостею, щодня приносячи Маринці козяче молоко. Валя та її чоловік Саша приїжджали у вихідні, цінуючи спокій природи та роблячи свій внесок у домашнє господарство. Коли бабуся Тоня захворіла та потрапила до лікарні, турбота про її козу лягла на плечі Тамари Іванівни.

 

Зрештою, коза залишилася у Тамари навіть після повернення Тоні, ставши частиною їхньої родини та джерелом молока для обох домоволодінь. Туга жінки за дочкою невдовзі привели до рішення Валі та Сашка переїхати до села назавжди. Незабаром вони розширили будинок, щоб розмістити свою зростаючу родину, а Тамара Іванівна була у нестямі від радості з приводу переїзду. Згодом невелика сільська ферма перетворилася на успішне підприємство з виробництва сиру. Та й саме село процвітало з кожним роком. Вечорами Тамара міркувала про життєву подорож, яку вони здійснили, приписуючи тепер уже міцне здоров’я Маринки сільському життю та чудодійному козячому молоку. Маринка, здорова та вдячна, продовжувала з любов’ю доглядати домашніх тварин.

Advertisements