Юля, колись успішний комерційний директор, тяжко переживала трагічну загибель чоловіка Ігоря та доньки Наталки. Через три роки після аварії на шкільному переході Юля регулярно відвідувала їхні могили, доглядаючи та розмовляючи з ними. Якось її налякав дитячий голос, що пролунав неподалік.
Пройшовши повз кущі ялівцю, вона виявила Михайла, маленького хлопчика, який їв цукерки, сидячи біля могили. Хлопчик, що залишився один після смерті матері і кинутий жорстоким вітчимом, жив на цвинтарі. Серце Юлі боліло за нього. Споріднені душі, що пережили втрату, відразу ж зблизилися. Юля запропонувала Михайлу сховатися у її будинку. У своєму будинку Юля викупала та нагодувала Михайла, який давно не отримував таких задоволень. З настанням ночі Юля поринула у свої думки, вирішивши, що Михайло не повернеться на вулицю.
Наступного ранку вона прокинулася від того, що вдячний хлопчик приготував їй сніданок. Розчулена, Юля стала на коліна і запитала, чи не хоче він залишитися з нею назовсім. Михайло охоче погодився, і вони знайшли втіху в суспільстві один одного. З цього моменту їх життя переплелися, і вони почали заліковувати рани один одного.