У 35 років я займаюся успішним бізнесом, який забезпечує нашу сім’ю. Ми придбали власну квартиру, всього досягли самостійно. Проте десять років тому життя було іншим. Ми з чоловіком, відчуваючи фінансові труднощі, винаймали житло, його зарплати ледь вистачало на витрати з новонародженою дитиною на руках. У той непростий час в Україну приїхав мій дядько з Америки, похвалившися своїм багатством.
Я сподівалася, що він купить нам холодильник, особливо після того, як наш зламався, що було вкрай важливо влітку з дитиною. Хоча я й розповідала про наші труднощі, він не допомагав. Його відхід залишив у мені якусь образу, але підштовхнув до самоаналізу. Дізнавшись від батька, що багатство мого дядька було зароблено важкою працею, я зрозуміла, що успіх потребує ризику та ініціативи. Натхненна, я почала шити, перебуваючи у декретній відпустці.
Мої навички залучили клієнтів, що дозволило мені відкрити ательє і запустити свою лінію одягу. Озираючись назад, я вдячна своєму дядькові. Не за грошову допомогу, а за те, що він запалив у мені рішучість. Сьогодні я пишаюся і дорожу нашими досягненнями, які стали ще солодшими завдяки нашим особистим зусиллям.