Інна, яка все ще оплакувала свого чоловіка, який прожив з нею двадцять три роки, знайшла несподівану втіху в Івані. Вона мучилася почуттям провини, думаючи про те, як оточуючі поставилися до її нового кохання лише через два роки після смерті чоловіка. Іван переконав Інну не турбуватися про думку оточуючих, вважаючи на їх сильне кохання, але в нього погано виходило. Якось увечері Інна розплакалася від дзвінка різко налаштованої свекрухи, згадуючи колишні конфлікти.
Колись покійний чоловік захистив Інну, стверджуючи, що його влаштовує їхнє спільне життя, а зараз… Вирішальним став сон Інни про покійного дідуся, Ігоря. Ігор розповів про те, як він сам пережив душевний біль після втрати дружини Ніни і з жалем розповів, що не пішов до іншої жінки, яка принесла йому тимчасову радість до возз’єднання з дружиною. Він порадив Інні не пропускати повз себе життя і любов, зазначивши, що вірність має залишатися в серці, життя – процвітати у своєму темпі.
Зустріч Інни з Іваном біля супермаркету змінила її життя. Порваний пакет із продуктами привів до їх миттєвого зв’язку, який зростав і посилювався з кожним днем. Після того, як вона зрозуміла, що повернути покійного чоловіка неможливо, і отримала від діда та Івана нагадування про те, що треба любити і жити, Інна вирішила прийняти пропозицію Івана, щоб знову знайти спокій і тепло в цьому світі.