Аня та Микола прожили разом 40 років, збудували просторий будинок, виховали трьох дітей. Здавалося б, не життя, а мрія, але Микола часто випивав і був невірний дружині, і тільки заради дітей Ганна залишалася з ним, вірячи його обіцянкам змінитись. Якось Аня потрапила до лікарні. Спочатку їй сказали, що випишуть за два дні, але виписали раніше, оскільки на місцевому заводі сталася НП, і до лікарні надійшло 34 особи. Перед випискою Аня не могла додзвонитися до Миколи, тож за нею заїхав їхній син Дмитро.
А коли вона приїхала додому, то застала Миколу з Настею, молодшою жінкою, відомою своєю розпусною поведінкою. Розсерджена і розбита горем, Аня зажадала, щоб вони пішли. Микола, захоплений зненацька, спробував вибачитись, зваливши вину на свій п’яний стан, але це мало допомагало. Наступного дня Аня вирішила, що у їхньому великому будинку вони житимуть окремо. Вона виділила без п’яти хвилин колишньому чоловікові дві кімнати і наказала облаштувати їх самостійно.
Потім вона поїхала до санаторію, попросивши Дмитра допомогти Миколі з перебудовою. Після цього у Миколи з’явився окремий вхід на свою територію з боку саду. Що-що, але вже втрачену довіру дуже складно повернути, а іноді й зовсім неможливо. Цей випадок не поодинокий, і, на жаль, багато родин живуть без кохання та без особливого тепла. Головне у таких ситуаціях – остаточно себе не втратити.