Моя сестра Катя зателефонувала мені в сказі і зажадала, щоб я дала притулок її дітям, бо наша мама цього робити не хотіла. Мама любить своїх онуків, але вона не може дозволити собі піклуватися про них, тому що Катя ніколи не допомагає матеріально і не дає навіть змінного одягу. Ми з чоловіком працюємо повний робочий день і робимо все можливе для наших батьків та дітей, але вимоги Каті мене обурюють. Сестра матеріально залежить від батьків.
Вона навіть переїхала до квартири свого нового чоловіка Петі, але при цьому не робить жодних зусиль, щоб утримувати власних дітей і часто бере гроші у батьків на свої потреби. Під час бурхливої розмови я нарешті сказала їй, що вона повинна взяти себе в руки і забезпечувати свою сім’ю сама. У відповідь на це мені зателефонував сам Петя і сказав, що більше не дозволить нам бачитися з їхніми дітьми. Я попередила про це маму, але вона навіть не повірила цим загрозам.
І ось, через кілька днів Катя повідомляє мені, що Петя відлетів до Туреччини з іншою жінкою і звинувачує мене у їхніх проблемах. Я не можу її шкодувати, вона повинна взяти на себе відповідальність за своє життя та своїх дітей, а не перекладати свої обов’язки на інших. Замість того, щоб витрачати час на звинувачення інших, сестра повинна бути вдячна за те, що правда про її ненадійного чоловіка стала відома зараз, а не пізніше, і зосередитися на забезпеченні своєї сім’ї, як це роблять решта дорослих людей.