Юлія стояла на колінах біля журнального столика, підписуючи гарні запрошення. Денис, що стояв поряд з нею, спостерігав за тим, що відбувається з невпевненим виразом на обличчі. – Залишилося три картки, – зауважила Юлія. – Може, нам запросити твого батька? – Навіщо його запрошувати? Після всього? – заперечив Денис. – Можливо, ти потім пожалієш, що його не було з нами в наш знаменний день, – відповіла Юлія. – Уяви собі симетричну сімейну фотографію. Денис вагався. – Можливо, лише на церемонію, але не на прийом. Він може влаштувати там сцену. Юлія все ще благала:
– Просто подумай про це. Через тиждень вони вручили запрошення своїм батькам. При згадці про можливе запрошення батька Дениса його мати, Тетяна Валентинівна, виявила занепокоєння. – Будьте обережні з ним, – попередила вона. День весілля стрімко наближався. У метушні Денис мало не забув запросити свого батька. Коли Юлія нагадала йому, він таки відвідав старого, Семена Андрійовича, у школі, де той працював двірником. Після емоційного возз’єднання Денис віддав запрошення, яке Семен із радістю прийняв. У день весілля Семен, свіжовиголений і одягнений у старий костюм, приєднався до святкування. Але по ходу вечора він почав надмірно випивати, завдаючи страждань Денису та Тетяні.
Ситуація загострилася, коли Денис виявив свого батька у бійці з Юлією через якесь непорозуміння. Розлючений Денис витягнув свого батька із зали і відправив його геть на таксі, поклявшись порвати з ним усі зв’язки. Повернувшись на весілля, Юлія шукала втіхи в обіймах Дениса. – Я ніколи не думала, що до такого дійде, – прошепотіла вона. -Завжди є варінт прощати, а є варіант ніколи не прощати, – відповів Денис, намагаючись втішити свою наречену.