Ігор Павлович дивився у вікно, спостерігаючи перші ознаки весни. Його кухня, недоглянута через багато років відсутності жіночої руки, почала більше освітлюватися сонцем. Сусідка, Віра Іванівна, часто дорікала йому за замкнутість, нарікала на натягнуті стосунки з сином і онуком через його фінансову скупість. Давним-давно Ігор Іванович посварився із сином, Олександром, через фінансові питання. Після закінчення університету батько дав синові трохи грошей, які Олександр одразу витратив на покупку автомобіля. Відносини рідних зіпсувалися ще більше, коли Ігор відмовився фінансувати весілля Олександра.
Незважаючи на вік і слабке здоров’я, Ігор втішався накопиченим багатством, давав гроші в борг і рахував свої доходи, не втомлюючись. Якось Віра познайомила Ігоря з молодою кравчинею, Марійкою, яка просила гроші у борг на швейну справу. Літній чоловік був миттєво зачарований манерами Марійки. Згодом візити Марійки стали частішими, вона прикрашала своєю присутністю дім Ігоря, ставлячись до нього, як до рідного діда.
Онук Ігоря, Олексій, в один із своїх рідкісних приїздів був вражений, виявивши Марійку в дідовому будинку . Незважаючи на початкове замішання, Олексій зрозумів, що запав на шарм Марійки і поставився до її присутності з величезною радістю. Отже, під наглядом діда, що займається сватанням, вони зблизилися. Ігор, визнавши свій похилий вік, заповів квартиру Олексію, маючи намір переїхати до Віри. Олексія осяяло, що він недооцінював мудрість і проникливість діда. Він з вдячністю визнав несподівану роль старого у здобутті ним любові.