Після закінчення школи я з’їхала і не поверталася додому. Під час навчання я жила у гуртожитку, а коли почала працювати, винаймала квартиру. Ми з чоловіком продовжували винаймати квартиру, поки він не поїхав до Америки на заробітки і не купив наш нинішній будинок. Варто відзначити, що протягом наступних 12 років його не було вдома, і я одна виховувала двох дочок. Я постійно підтримувала свою молодшу сестру Тетяну, яка залишилася у нашому рідному селі.
Я відмовилася від своєї частки у нашому сімейному будинку, розуміючи її велику потребу. Незважаючи на нестабільного чоловіка Славка, який часто їхав на сумнівні заробітки та не забезпечував її, я забезпечувала їх чотирьох дітей, купуючи іграшки, одяг, шкільне приладдя. Минули роки, і Славко повернувся, здавалося, виправившись. В один з недавніх приїздів я помилувалася пізньою малиною і сподівалася зірвати трохи.
Але Славко мені заборонив це робити. Мені було дуже прикро, тим більше, що Тетяна була з ним згодна. Засмучена, я розповіла про те, що сталося чоловікові, який, усміхнувшись, незабаром подарував мені свіжу малину, куплену неподалік. Він потішив мене, нагадавши про нашу сім’ю. Гіркота по відношенню до Тетяни зникла, тому що я зрозуміла, що мені пощастило, що в мене, на відміну від неї, є чоловік, який мене підтримує, а не звалює все на мої плечі.