Я не була у своєму рідному місті 10 років – після смерті моєї матері. Проживши в Німеччині довгі роки, я вирішила продати наш порожній, зарослий сімейний будинок. Коли я приїхала, щоб завершити угоду з продажу, несподівана зустріч змінила мою думку… Багато років тому я була закохана в сільського хлопця Андрія, наші матері були подругами. Ми планували одружитися після того, як я закінчу університет. Однак під час одного з моїх візитів додому я відчула, що щось не так. Мене зустріли співчутливими поглядами і перешіптуванням.
Мій світ завалився, коли я дізналася, що донька голови сільради чекає від нього дитину. Коли ми зіштовхнулися з ним один на один, він не висловив жодних докорів сумління, пославшись на кращі перспективи з нею. Розбита горем, після закінчення навчання я вирішила продовжити освіту за кордоном, залишивши ці болючі спогади позаду. Зараз, стоячи перед нашим старим будинком, я відчуваю приступ ностальгії.
Продаж означає розрив моїх останніх зв’язків зі своїм корінням. А нещодавно я зіткнулася з тіткою Ганною, матір’ю Андрія. Вона постаріла і розповіла, що її син і його дружина виганяють її з дому. Підкорившись пориву, я запропонувава їй свій будинок. Зраділа, вона погодилася. Я відчувала, що цим моїм жестом пишалася б моя мати. Залагодивши своє минуле, я вже через кілька днів повернутися до Німеччини, готова до майбутнього з чоловіком, який терпляче чекає на мене там.