Наша бабуся раптом згадала про своїх онуків, які зараз навчаються у 4 та 6 класах, та зголосилася допомогти їм. Для 37-річної Лізи було вже запізно. – Вони вже не хочуть грати з бабусею, – сказала вона. Ліза з чоловіком справлялися самі, виховуючи двох синів без сторонньої допомоги. Свекруха, що живе неподалік, не виявляла інтересу до допомоги, і Ліза зрозуміла, що розраховувати на допомогу не варто. Вона жонглювала своїми обов’язками із двома маленькими дітьми, часто почуваючи себе “білкою в колесі”.
Цікаво, що чоловік Лізи проводив вихідні та свята зі своїми рідними бабусями. – Мені б хотілося, щоб зв’язок між поколіннями залишався таким же сильним, але у нас не вийшло, – зітхала Ліза. Зараз, коли сини стали самостійними школярами, свекруха несподівано прокинулася до ролі бабусі. Сумуючи на пенсії, вона хотіла б допомогти, але онукам це вже не цікавило, а Ліза допомоги не потребувала. Ліза вирішила дати свекрусі шанс, проте приїзд молодшого онука до неї обернувся катастрофою: бабуся бурчала та встановлювала свої нереальні правила.
Крім критики на адресу харчування, їй не подобалося, що діти не цікавляться літературою, постійно сидять в Інтернеті та одягаються дивно. Вона хотіла втручатися у всі сфери їхнього життя, навіть у ті, у яких вони вже перестали потребувати ради. Наразі онуки уникають її, а Ліза м’яко ігнорує свекруху, але знає, що найсильніша сварка не за горами. Питання залишається відкритим: як покращити стосунки з рідними без конфліктів та образ? Що ще може робити бабуся на пенсії, як бути з онуками?!