Михайло посміявся з теми, яка явно не була забавною для його дружини Людмили. Він жартував з приводу того, що мати Людмили знову вийшла заміж, але Людмила була серйозно стурбована тим, що відбувається. Засмучена його байдужістю, вона покинула будинок, щоб довіритися своїй найкращій подрузі Марії. Марія, здавалося, поділяла почуття Михайла, змушуючи Людмилу почуватися ще більш ізольованою від близьких. Головною проблемою був вік матері Людмили і припущення, що її новий кавалер був значно молодшим. Повернувшись додому, Людмила застала Михайла за приготуванням вечері. Вона сказала йому, що незабаром вони відвідають її матір.
Під час трапези їхній син-підліток Богдан теж торкнувся теми заручин своєї бабусі. Людмилу дратувало, що він знав про все, але Богдан сприйняв це спокійно, виявивши зрілість не по роках. Наступного дня вся родина вирушила знайомитися з матір’ю Людмили та її нареченим. Несподіваним поворотом подій стало те, що Людмила знала чоловіка, за якого збиралася вийти заміж її мати, Романа Олександровича. Його прізвище ”Молодий” стало джерелом плутанини: саме це змусило Людмилу припустити, що її мати виходить заміж за набагато молодшого чоловіка.
Все непорозуміння обернулося хвилинною легковажністю. Незабаром вони вже готували їжу та ділилися сміхом. Михайлу вся ця плутанина з іменами здалася кумедною, тоді як Богдан насолоджувався сімейним проведенням часу. Людмила відчула суміш збентеження та подяки. Вона усвідомлювала важливість спілкування та більше ніколи не поспішала з висновками. Зрештою, сім’я об’єдналася в радості за маму Людмили та її знову набуте щастя. Щастя може спіткати людину в будь-якому віці, і важливо було дорожити цими моментами.