Богдан та Олена були одружені вже сім років, але щоразу, коли Богдан заводив промову про дитину, Олена знаходила нове виправдання відхилитися від розмови. Починаючи від бажання провести відпустку і закінчуючи необхідністю мати більший будинок чи очікуванням підвищення по службі – у неї завжди була причина відкласти материнства ще на рік чи два. Богдан, який дуже хотів дитину, ніколи не тиснув на неї, але дуже чекав заповітних двох смужок від дружини.
Якось увечері, обговоривши тему дітей із друзями та братом, Богдан, набравшись сміливості, поставив Олені ультиматум: або дитина, або розлучення. Олена пішла, а наступного дня повідомила, що сумнівається у тому, чи зможе вона мати дітей через спадкове захворювання у її сім’ї. Розгубившись, Богдан звернувся по допомогу до найкращої подруги Олени, Наталі. Наталя розповіла, що Олена справді може мати дітей, але боїться передати спадкове захворювання свого батька своєму малюкові.
Богдан запевнив Олену, що не боїться труднощів і підтримуватиме дружину в будь-якому разі та за будь-якого розкладу. З волі долі Олена невдовзі після цієї розмови дізналася, що вагітна. Новина втішила Богдана, він кричав про свою радість і обіцяв Олені, що все буде добре. Страхи і сумніви Богдана зникли, і подружжя, об’єднане любов’ю і знову набутою надією на майбутнє, відчуло несподівану радість від того, що стане батьками.