Надя Василівна одна виховувала доньку Марійку з дитинства після того, як батько покинув їх. Незважаючи на труднощі, вона приділяла першорядну увагу вихованню дівчинки, розвиваючи в ній силу та незалежність. Вони вели скромне, але респектабельне життя, а Надя невпинно працювала, щоб задовольнити їхні потреби та сприяла академічному зростанню Марійки. Після вступу Марійки до університету віра Наді в успіх доньки була непохитною. На третьому курсі у дівчини зав’язалися романтичні стосунки із Сашком – чарівним молодим хлопцем із приємною манерою поведінки.
Надя, задоволена солідним характером Сашка та щирою прихильністю до Марійки, схвалила їхні стосунки. Однак справжнє обличчя Сашка виявилося через півроку після їхнього весілля. Живучи у квартирі Наді, він почав нахабно вимагати права власності. Одного разу, за відсутності дружини, він знову звернувся до Надії з проханням переоформити квартиру на його ім’я. Надія, єдина власниця житла, категорично відмовилася від цієї вимоги. Тоді Сашко запропонував розміняти їхню квартиру на дві менші: продати її, віддавши більшу частину виручених грошей йому та Марійці, а Надії залишити меншу частку.
Розгнівана його зухвалістю, Надя дорікнула йому, що він давно вже повинен забезпечувати свою сім’ю самостійно. Сашко у відповідь пригрозив повернутися до села своїх батьків із Марійкою, фактично розлучивши тим самим матір та дочку. Незважаючи на сильний характер, Надя була спустошена перспективою втратити дочку. Поставивши собі за мету викрити маніпулятивну поведінку Сашка, вона вирішила розповісти про все дочці. Тепер Марійка мала прийняти складне рішення, яке визначило б майбутнє їхньої родини.