З раннього дитинства мій син Микола процвітав у всьому, що він робив. Після закінчення університету він навіть брав участь у програмі студентського обміну США. Повернувшись, він зробив успішну кар’єру, відкрив бізнес, одружився та купив будинок. Він навіть зареєстрував нерухомість на моє ім’я, наполягаючи, що так буде краще. Його дружина Наталія, мила і добра жінка, незабаром народила близнюків, а згодом і доньку. Під час другої вагітності Наталії я захворіла та більше не могла їй допомагати.
Оскільки вона виснажувала себе, доглядаючи свою сім’ю під час карантину, вони вирішили найняти няню Олену. Ми й не підозрювали, яких неприємностей це завдасть… Одного жахливого дня Наталя виявила Олену та Миколу в компрометуючому становищі. Незважаючи на розбите серце, Микола не вибачився і не висловив жодного наміру припинити свій роман. Натомість він запропонував Наталі змиритися із ситуацією. Обурена його зухвалістю та неповагою до дружини, я вирішила висловитись йому в обличчя.
Син заперечив, що не збирався розлучатися з Наталею, але й не хотів припиняти свої стосунки з Оленою. Але коли, через час, він вирішив, що Наталя і діти повинні покинути будинок, я втрутилася в ситуацію, нагадавши йому, що будинок оформлений на моє ім’я – і що я маю намір подарувати його Наталії. Незважаючи на його обурення, я стояла на своєму. Наталя страждає, але я намагаюся бути поруч із нею і всіляко підтримувати. Я навіть порадила їй подати заяву на виплату аліментів на дітей. Зрештою, ростити трьох дітей – завдання нелегке.