Світлана Сергіївна була зайнята приготуванням голубців на кухні, коли задзвонив її телефон. Дзвонив її син Святослав, який пошепки повідомив їй, що його дружина Ганна залишила його одного з їхніми трьома дітьми. Святослав благав свою матір прийти і допомогти йому, і ця благання ще більше підкреслювалася шумом дітей на задньому плані. Однак, на його жах, Світлана розповіла, що вона вже була в курсі ситуації, оскільки Ганна зателефонувала їй раніше. У результаті вона відмовилася прийти та допомогти. Незважаючи на розпач сина та хаотичну симфонію дитячих потреб на задньому плані, Світлана трималася стійко, сподіваючись, що цей досвід стане уроком для її сина.
Після народження їхньої третьої дитини Святослав все частіше нехтував своїми домашніми обов’язками, часто залишаючи свою перевантажену роботою дружину справлятися з усім поодинці. Тим часом Ганна знайшла тимчасовий притулок у своєї свекрухи. Хоча вона почувала себе винною за те, що залишила своїх дітей, Світлана порадила їй відпочити та відновити сили. Вона наполягала, що це був необхідний крок, щоб змусити Святослава зрозуміти невблаганні вимоги батьківства. Незважаючи на численні дзвінки Святослава з проханням про пораду та допомогу, Світлана залишалася незворушною. Наступного дня Світлана повела дітей гуляти, залишивши Святославу список справ, де відображалися щоденні завдання Ганни.
Повернувшись, вона пробула в квартирі лише кілька хвилин, ще більше підштовхнувши Святослава до того, щоб він сам керував будинком. Наступного ранку відпочила Ганна повернулася до хати до приниженого чоловіка. Святослав пообіцяв з цього моменту розділяти обов’язки по дому та вихованню дітей, і це зобов’язання було негайно перевірено, коли Ганна вказала, що їхній молодшій дитині треба змінити підгузку. Зі здобутим розумінням Святослав швидко прийняв виклик. Нестандартний підхід Світлани та Ганни успішно дав чоловікові безцінний урок.