Відхід із життя бабусі не сильно вплинув на Ліду – єдину онучку. Тій було вже за 80, тому її смерть не стала сильним ударом. У дитинстві Ліда майже нічого не знала про свою матір: її виховували батько та бабуся. Їй було вісім років, коли батько одружився з Ганною – жінкою, яка, на її думку, не давала спокою її справжній матері. Тому вона відкрито ворогувала з мачухою і пішла з дому, щоб жити в гуртожитку, щойно вступила до інституту. Вона залишалася на дистанції від батьків навіть після заміжжя. Коли її батько пішов із життя, вона продовжила уникати Ганну. Однак подальший відхід Ганни з життя призвів до того, що Ліді довелося взяти на себе всі турботи з облаштування квартири, потай радіючи перспективі успадкувати розкішну квартиру мачухи в центрі міста.
Ліда, тепер уже мати двох заміжніх дочок, була у добрих стосунках зі своєю родиною. Молодша дочка чекала дитину, а старша ставила на головне місце кар’єру. Чоловік Ліди, Віктор, зазвичай підтримував її, але не погоджувався переїхати до квартири Ганни. Він вважав, що молодша дочка потребує її більше, враховуючи їх фінансове становище. Але Ліда була непохитна у своїх планах продати їхню маленьку квартиру і зробити ремонт у квартирі Ганни. Почалася сімейна ворожнеча. Доньки перестали спілкуватися з нею, не спілкувався й Віктор. Вперше відчувши себе ізольованою, Ліда вирішила переїхати до квартири Ганни сама, сподіваючись утвердити свою незалежність.
Облаштовуючись, вона знайшла листа від Ганни, адресований їй. Ганна висловлювала подяку за дітей Ліди, розуміння її образ та своє останнє бажання – залишити квартиру молодшій доньці Ліди – Каті. Вона сподівалася, що Ліда підтримає це рішення. Приголомшена Ліда зрозуміла, що її донька давно вже знала про заповіт, але приховала його від неї. Зраджена близькими, Ліда відчула гостру гіркоту в серці. Вона прожила у квартирі ще кілька тижнів, перш ніж зв’язатися з Катею та обговорити те, що дізналася. Катя, хоч і була вражена тим, що мати відмовилася від квартири, погодилася переїхати. Вона знайшла роботу поблизу, а близькість до батьківського дому допомогла б із швидкою появою дитини. Ліда, спочатку обурена, заспокоїлася, почувши рішення доньки. До неї дійшло, що їй не так потрібна квартира в центрі міста, як онуки поряд. Мудрість Ганни, здавалося, переступила через її життя…