У тихому районі на околиці міста у гуртожитку на другому поверсі жила родина. Батьки в одній кімнаті, а їх четверо дітей – в іншій. Гануся, старша, жила з братом Мишком і близнюками Тетянкою та Іванкою. Щоранку батько викликав Ганну на винос сміття, незалежно від погоди. Мати доручала їй готувати їжу та доглядати братів і сестер. В результаті Ганна рідко відвідувала школу. Вона справлялася з усіма домашніми обов’язками, поки її мати працювала за змінами.
Дивно, але вона процвітала в навчанні і жадала незалежності. Через роки Ганнуся перетворилася на бізнес-леді Ганну Едуардівну, що процвітає. Коли вона дивилася у вікно свого офісу під час зливи, її думки захльостували спогади про те, як вона в юності намагалася збудувати свою долю. Вона згадувала всі труднощі, рішучість та відчуження від сім’ї. Прагнучи успіху, Ганна навмисно дистанціювалася від свого минулого. Проте непередбачений телефонний дзвінок перевернув її світ. Валерій, її водій, зателефонував і повідомив їй про якогось гостя. Через пару хвилин до її кабінету увійшла дівчинка, яка притискає до себе кошеня. Подібність була просто вражаюча. Дівчина представилася Ганною Михайлівною, племінницею Ганни.
Ганну захлеснула хвиля емоцій, адже дівчина у сльозах звернулася до неї за допомогою для свого хворого батька, брата Ганни. Ганна Едуардівна прийняла своє минуле і знову набуту сім’ю. Вона тепло прийняла племінницю у своєму розкішному будинку, і коли вона вкладала кошеня Мусю у своє імпровізоване ліжко, пріоритети Ганни різко змінилися. Вона вирішила звернутися по медичну допомогу для свого брата, встановити меморіал для своїх батьків і возз’єднатися зі своїми давно втраченими братами та сестрами. Її колись крижане серце розтануло, коли вона усвідомила, що тепло і прихильність сім’ї – це і є справжнє багатство, яке вона шукала скрізь. У цей зворушливий момент Ганна заприсяглася дати своїй племінниці любов і безпеку, яких у неї ніколи не було.