Ніна Іванівна закінчувала робочий день та збиралася зняти білий халат, коли її перервав несподіваний телефонний дзвінок. То був її старший син, Ігор, від якого вона давно нічого не чула. Його прохання про зустріч злякало Ніну, оскільки він рідко виходив на зв’язок, особливо після того, як вона перестала готувати їжу для всієї його великої родини. Повернувшись додому, вона приготувала гарячі бутерброди і почала чекати приходу сина. Ігор не почав гаяти часу і, увійшовши, оголосив, що в нього до неї справа. Ніна Іванівна запропонувала спочатку поїсти, на що той із ностальгією погодився, згадавши минулі часи, коли мати готувала для них із братом.
Під час вечері Ігор розкрив свій план інсценувати розлучення із дружиною Наталкою. Він пояснив їх намір скористатися посібником на утримання дитини, яку держава виділяє малозабезпеченим сім’ям. На його думку, розійшовшись, вони отримали б право на допомогу. План передбачав, що він з’їде та пропишеться у матері, навіть розглядав можливість передачі права власності на квартиру дружині. Ніна Іванівна заперечувала, наголошуючи, що нинішній будинок Ігоря – це будинок її предків. Вона побоювалася, що при роздільному проживанні будинок назавжди перейде до дружини та дітей, а йому не буде де жити.
Вона також розповіла, що подарувала свою квартиру Павлу, його брату, який один подбав про похорон батька. Ігор вийшов з дому, почуваючи себе ошуканою та обділеною увагою. Він одразу ж поїхав до Павла і сперечався з ним через квартиру, не розуміючи, що насправді їхня сімейна нерухомість була поділена по справедливості. Після бурхливої дискусії брати припинили свої стосунки. Через рік брати, як і раніше, жили в сварці. Ігор вважав, що його брат обманом змусив їхню матір передати йому свою квартиру. Тим не менш, він прислухався до порад матері та Павла, зберігши за собою право власності на свій дім. Що стосується Павла, то він, як і раніше, щодня відвідував їхню матір, допомагаючи їй впоратися з усіма її справами.