Посеред ночі Наталю розбудив дзвінок у двері. Вона квапливо накинула халат і поспішила до дверей, подумки згадуючи фатальну ніч 20-річної давнини, коли вона отримала звістку про раптову смерть матері. Відчинивши двері, вона була вражена, побачивши свою дочку Настю та дворічного онука. З ними був незнайомий чоловік із великою сумкою. Настя тихим тоном заспокоїла маму, пояснивши, що незнайомець таксист. Вони пройшли до хати, випили чаю на кухні, а Наталя та її чоловік, що прокинулися від сну, намагалися з’ясувати причину несподіваного візиту дочки. Але Настя відмахнулася від їхніх розпитувань, просто сказавши, що скучила і затримається на кілька днів.
Наступного ранку Наталя прокинулася від шуму онука, який досліджував будинок. Радіючи тому, що дочка та онук поруч, Наталя не могла позбутися занепокоєння з приводу обставин їхнього раптового приїзду. Наталя ніколи не схвалювала свого зятя, вважаючи його негідним дочки, але ніколи не втручалася у справи сім’ї. Минали дні, Наталя зауважила, що Настя часто дивиться у вікно, постійно перевіряючи телефон. Вона чекала, що чоловік приїде за нею. Але він не дзвонив і не приїжджав. За кілька тижнів Настя вирушила додому по речі, вірячи, що незабаром возз’єднається з чоловіком. Однак вона повернулася засмучена і заплакана, дізнавшись, що чоловік остаточно пішов від неї. Ця криза викликала у Насті глибокі зміни.
Але згодом вона почала посміхатися, проводити час із сином і навіть задумалася про майбутнє без чоловіка. З настанням осені Наталя помітила іскру в очах Насті. Мама запідозрила, що Настя знову закохалася, але Настя зізналася, що помирилася із чоловіком. Це одкровення обурило Наталю. Вона не могла зрозуміти, як Настя могла пробачити різкі слова чоловіка і думка про те, що він має іншу жінку. Коли чоловік Насті приїхав по них, Наталя відмовилася з ним спілкуватися. Сидячи на вулиці, вона міркувала про те, чи варто їй взагалі мати щось спільне із зятем. Вона повернулася до тихого будинку – до вечері з чоловіком. Мовчання за столом говорило про їхній смуток. І все ж Наталя знала, що згодом вона пробачить зятя, з нетерпінням чекатиме на їхні візити і, можливо, навіть сама незабаром поїде до їхньої міської квартири.