– Ти вагітна? – це питання ознаменувало поворотний момент у моїх відносинах зі свекрухою, Галиною. Я заміжня за її сином, Андрієм, вже 18 років, і у нас двоє синів. Проте несподівана вагітність у віці 41 року принесла нові побоювання. Живучи в маленькій двокімнатній квартирі, я боялася, що Галина засудить появу ще однієї дитини в нашому і без того тісному просторі.
Ми планували оголосити про вагітність у день її народження, але я неймовірно хвилювалася за її реакцію. У розпал святкування вона покликала мене на кухню. Я й не підозрював, що вона вже розгадала мій секрет. Я відчула величезне полегшення, коли вона несподівано стала м’якшою і зізналася, що давно мріє про внучку. Інтуіція не підвела, я дійсно була вагітна дівчинкою. Галина неймовірно підтримувала мене весь цей час, ставши для мене матір’ю, яку я давно втратила. Цього року ми приїхали до неї у гості з подарунком – новою духовкою для її останніх починань у галузі випічки.
Однак її слова стали ще більшим сюрпризом: вона хотіла поміняти свою велику квартиру на нашу маленьку на подяку за трьох чудових онуків. Від її пропозиції ми втратили мову, а в мене на очі навернулися сльози. Вона була просто знахідкою – мудра та добра жінка, яка стала моїм справжнім другом. Ми переїхали в нову квартиру, зручно розташовану за хвилину ходьби від її квартири, з її новою духовкою на буксирі. Тепер ми з нетерпінням чекаємо на її чудові пироги і думаємо, чи не відкрити їй власну пекарню.