Вчора, коли я поверталася з роботи, я побачила, як моя невістка виходить із магазину прямо переді мною. Мені було прикро, що вона навіть не подзвонила мені перед цим. Не знаю чому, але я пішла за нею, з цікавістю чекаючи, що вона робитиме. Спостерігаючи за нею, я відчула, вибачте за подробиці, нудоту. Ми живемо в дружньому дворі, де всі один про одного все знають, і якщо невістка буде й надалі так поводитися, мені буде соромно виходити з квартири. Наша квартира зараз трохи затісна: на шістдесяти квадратних метрах живе 11 людей. Ми з чоловіком ділимо квартиру з нашим сином, невісткою та їхніми трьома дітьми.
Моя дочка та двоє її дітей також живуть з нами. Раніше у нас був свій будинок, але тепер ми живемо разом у цьому невеликому приміщенні. Незважаючи на тісноту, ми всі ладнаємо і справляємось. Ну, чи мені так здається. Ми домовилися об’єднати наші гроші та щомісяця купувати продукти разом. Я відповідаю за приготування та планування їжі, тому я також роблю і покупки. Ми всі ділимося тим, що маємо, і кожен отримує свою справедливу частку. Зрештою це єдиний спосіб жити з такою кількістю людей під одним дахом. Вчора, коли Надька вийшла з магазину, я подумала, що вона принесе додому тістечка, які купила. Вони продаються у нас у магазині, де їх і печуть.
Але, уявіть собі, невістка з’їла їх і викинула коробку ще до того, як повернулася в квартиру. Я не могла повірити своїм очам. З нами живуть п’ятеро дітей, а вона з’їла всі тістечка на ходу. Мені стало соромно і за неї, і за себе. Я знаю, що в цьому немає нічого такого, але ми маємо так багато сусідів, які нас знають, і я не хотіла б, щоб вони погано про нас думали. Пізніше ввечері я поговорила з нею про це. Невістка сказала, що вона мати і іноді хоче побалувати себе. Вона не бере нічого з чужої кишені, та й її діти не обділені. Вона закликала мене робити так само, іноді балувати себе і робити собі маленькі подарунки. Але я не знаю, чи зможу я це робити, особливо коли вдома є онуки та діти, які можуть залишитися без ласощів. Це те, що я не розумію.