Прочитавши кілька розповідей молодих мам, яким не подобається ім’я їхньої дитини, я дійшла висновку, що вибір імені для дитини повинен ґрунтуватися не на особистих уподобаннях, а на уявленні про те, як дитина житиме з ним все життя, особливо у поєднанні з по-батькові.
Ось, наприклад, мене звуть Валентина Валентинівна – і мені таке поєднання дуже не подобається. Але ж я не винна, що мого батька звали Валентином! Мій чоловік , по-моєму, теж ненавидить моє ім’я і ніколи його не використовує, воліючи називати мене “зайчиком” або “кошеням”. Спочатку я не заперечувала, але мене стало турбувати, що він відмовляється називати мене на ім’я, навіть коли говорить з іншими про мене в моїй присутності.
Коли я запитала його про це безпосередньо, він зізнався, що йому так не подобається моє ім’я, що він навіть ненавидить його вимовляти. Це глибоко поранило мене, і я задалася питанням, чому він взагалі одружився зі мною , якщо відчуває таку ворожість до мого імені. Хоча, якщо чесно, останнім часом він іноді називає мене на ім’я, але я можу з упевненістю сказати, що це відбувається за потребою. Я люблю свого чоловіка, але ця ситуація змусила мене зрозуміти, що ім’я може бути серйозною проблемою навіть у сімейних стосунках із коханою людиною.