У дитинстві я дуже любила ходити з мамою до супермаркету за продуктами. Мене зачаровували різнокольорові полиці та коляска, в якій мама іноді катала мене. Тоді ми купили продуктів на цілий тиждень: моя мама любила готувати смачні страви з куплених нами інгредієнтів. Я завжди з трепетом спостерігала за нею і намагалася вчитися в неї. Мама завжди купувала в супермаркеті все, що я хотіла, а коли ми приходили додому, то розкладали наші покупки та з нетерпінням чекали на обід.
Вдома завжди була смачна їжа. Однак одного разу, коли ми з мамою пішли до перукарні, то повернулися і виявили, що холодильник зовсім порожній. Удома був тільки мій тато, а всі продукти він віддав моєму дідусеві. Дідусь вирішив відпочити від роботи, хоч до пенсії залишалося ще півроку, і тепер вони жили лише на пенсію моєї бабусі. Моя мама розлютилася на тата, пояснюючи, що гроші їй не з неба впали. Мені теж було прикро, тому що я бачила, як важко мамі вибирати та тягнути додому продукти.
Мій тато не ходив по магазинах, зате запросто роздавав їжу іншим, забуваючи про наші потреби. Мама сиділа на кухні, поклавши голову на руки, і думала, що ж ми тепер їстимемо. Тим часом я пішла до дідуся, який жив на двох поверхах вище, і сказала йому, що він повинен знайти роботу, а не залежати від нас. На мій подив, бабуся недовірливо подивилася на дідуся. Виявилося, що він сказав їй, що купив продукти, бо знайшов роботу. Бабуся зібрала всі продукти в пакет і принесла їх до нас додому, вибачившись за дідусеву поведінку і пообіцявши, що такого більше не повториться.