Нещодавно у мене сталася сварка з тещею, після якої у мене залишився якийсь осад на серці.
Вона жила в селі досить далеко від нашого міста, де ми з дружиною працювали і жили. Коли дружина попросила мене забрати її матір з автобусної зупинки, я з нетерпінням чекав на її дзвінок, але та здивувала мене, сказавши, що її підвозить сусід, і мені не потрібно її забирати.
Коли моя теща приїхала з сусідом, я привітав їх обох та допоміг із пакетами. Теща відразу вирушила на кухню пекти свої знамениті булочки з варенням, а я продовжив роботу.
Пізніше, коли моя дружина повернулася додому, теща сказала їй, що я не забрав її зі зупинки, залишивши мокнути під дощем. Я був здивований її звинуваченням, тим більше що це було неправдою.
Моя дружина скептично поставилася до моїх пояснень, оскільки її мати говорила дуже впевнено та переконливо.
Я відмовився залишити це питання поза увагою і разом із дружиною пішов до сусідів, які бачили, як моя теща приїхала із сусідом на їхній машині.
Вони згадали, що я з усіма вітався і навіть допомагав тещі з пакетами. Незважаючи на це, теща все заперечувала і поводилася так, ніби нічого такого не було.
Тепер я відчуваю ворожість до неї і мені важко з нею спілкуватися. Засмучує ще те, що вона звинуватила мене в чомусь настільки неправдивому, але я думаю, що мені доведеться забути про це і просто жити далі.