Марина та Світлана сиділи у кафе під час перерви на роботі. Марина висловила своє розчарування з приводу того, що їй не щастить із чоловіками, заявивши, що ніхто ніколи не робив їй пропозиції. Світлана нагадала Марині про той час, коли вони обидві ходили до стиліста, відвідували вечірки та виставки, знайомились із новими друзями.
Але Марина, як і раніше, залишалася налаштованою скептично, вважаючи, що її карма заважає їй знайти кохання. Вона висловлювала бажання мати сім’ю, але не наважувалася заводити дитину без батька, бо мати колись і її наро дила без батька. Проте Світлана та їхня подруга запропонували Марині вийти за когось заміж, аби народити дитину. Вони запропонували кандидатуру Віктора, який працював з братом подруги – Ігорем.
Віктор був неодружений, і навіть Ігор думав, що було б чудовою ідеєю одружити його з Мариною. Вона неохоче погодилася із цією ідеєю. Молодята зустрілися на пікніку, влаштованому подругою та Ігорем. Спочатку Віктор нервувався і метушився, але незабаром виявився добрим співрозмовником. Згодом Марина та Віктор стали краще впізнавати один одного, і в результаті вирішили одружитися. Марина та Віктор обміняли свої однокімнатні квартири на затишну троячку ще до народ ження сина, якого назвали Ігорем – на честь людини, яка доклала максимум зусиль, щоб звести два самотніх серця.