Надя мила вікна, коли у дверях з’явився її чоловік Віктор з великою сумкою в руках. Він увійшов до кімнати у черевиках і почав збирати свої речі. Надя була здивована і стояла, спостерігаючи за ним, витираючи мокрі руки кухонним рушником. Віктор узяв із nолиці футболки, шкарпетки та штани і, не дивлячись, кинув їх у свою сумку. Спочатку Надя подумала, що Віктор жар тує, але невдовзі зрозуміла, що він задумав щось серйозне. Вона спитала його, що відбувається, але він не відповів.
Нарешті, зібравши речі, він сказав, що втомився від їхнього рутинного життя, і запропонував їм деякий час пожити порізно. Надя була приголомшена його словами і не чекала такої пропозиції від свого чоловіка. Однак вона швидко зрозуміла, що теж втомилася і теж потребує перерви. Вона погодилася з пропозицією Віктора і сказала, що піде у спортзал та запросить увечері своїх подруг. Віктор мовчки вислухав полум’яну промову своєї дружини і подумав про себе, що вона більше не готуватиме і прибиратиме за ним. Він думав про те, щоб залишитися, але не міг відмовитися від свого рішення.
Він сподівався, що Надя засмутиться від його пропозиції, але так не сталося. Дружина лише засміялася і зачинила за ним двері. Віктор спустився сходами зі своєю сумкою і сів на лаву через дорогу від їхньої квартири. Він пошкодував про своє рішення, спостерігаючи за світлом у їхній квартирі. Надя помітила його, і їй стало шкода чоловіка. Вона вийшла і підійшла до нього на лаву. Вони поговорили, і Віктор зрозумів, що любить свою дружину. Вони обнялися і повернулися додому. Зрештою, вони помирилися і пообіцяли докласти зусиль, щоб змінити та покращити свої стосунки. Вони зрозуміли, що сім’я – це обов’язок двох, і їм потрібно було працювати разом, щоб усе стало краще.