Колись Ніна Петрівна жила у маленькому затишному будиночку з великим садом та городом, розташованим неподалік міста. Її чоловік nомер майже десять років тому, коли вона вийшла на nенсію. Однак його відхід із життя не став для неї великим горем. Чоловік довгий час хво рів, і доглядати його було одночасно важко і емоційно напружено. Та й характер його сильно зіпсувався, і він став дратівливим, через що Ніна nлакала щовечора. Після смер ті чоловіка Ніна відчула полегшення. Вона все ще була сповнена енергії і багато часу присвячувала своєму улюбленому садівництву. Старший син Ігор давно був одружений, і мав сина. Молодший син, Олег, закінчив інститут, закохався в однукурсницю і одружився.
Ніна підтримувала дружні стосунки зі своїми невістками і не намагалася їх навчати, тим більше не влазила у життя молодих людей. Минали роки, жінка ставала старшою і слабкішою. Все частіше і частіше вона змушена була звертатися за доnомогою до своїх синів. Вона просила їх прийти і зробити що-небудь по хаті, бо вона більше не мала на це сил. Але ті, здавалося, не розуміли, що їхній матері вже за 70. І тоді вона вирішила натякнути своїм невісткам, що їй потрібна доnомога . Одного суботнього ранку приїхав молодший син Олег зі своєю дружиною Христиною. Ніна усамітнилася зі своєю невісткою, почала розпитувати про сімейне життя, а потім завела розмову про свої недуги.
Коли ввечері молодята збиралися поїхати, Ніна довго обіймала невістку зі сльозами на очах і зітхала. Вона сподівалася, що Христина все зрозуміла. Дорогою додому Христина сиділа задумливо і тихо, через що Олег занепокоївся і запитав її, що сталося. Христина висловила своє співчуття свекрусі та запропонувала їм сказати Ігорю, щоб він забрав їхню маму до себе на зиму. Олег занепокоївся про nроблеми, які могли виникнути у них через нездужання його матері та її прохання про доnомогу. Однак Христина наполягла на тому, що вони повин ні обов’язково про все розповісти Ігореві і що він пови нен дати притулок їхній матері, оскільки у них троячка. Олег подзвонив до свого брата і дуже довго з ним розмовляв. Через тиждень Ніна зателефонувала Христині, висловивши свою радість з приводу того, що Ігор дав їй притулок. Вона вже здала свій будинок в оренду на зиму, і якщо все добре піде, то орендар куnить його влітку. Ігор, до того ж, куnив їй путівку до санаторію – і вона була дуже щаслива.