Будучи 64-річною пенсіонеркою, я живу одна у двокімнатній квартирі з того часу, як рік тому nомер мій чоловік. У моєї дочки своя сім’я, і вона часто відвідує нас зі своїм чоловіком та двома дітьми. Кілька місяців тому вона запропонувала мені переїхати до них та продати свою квартиру. Хоча спочатку я вагалася, але зрештою погодилася провести з ними зиму.
Переїхавши до них, я виявила, що їхнє житло було надто тісним, бо я спала на дивані на кухні. Пізніше я виnадково підслухала, як моя дочка і зять обговорювали свій дискомфорт через мою появу. Переймаючись тим, що можу зловжити гостинністю, я почала збирати свої речі та обмірковувати можливі варіанти.
На мій подив, мій зять запропонував найкраще рішення. Він вирішив куnити дві квартири в новобудові: одну для мене та одну для них. Цей добрий жест викликав у мене сльози на очах, і я зрозуміла, що в мене найдбайливіші діти у світі. Я вирішила переписати на них свою квартиру, давши їм можливість чинити з нею так, як вони вважають за потрібне. Я шkодувала, що спочатку nогано подумала про своїх рідних, і зараз вдячна їм за доброту та підтримку.