Олег роз лучився з першою дружиною, Оленою, бо почував себе нелюбимим. Йому хотілося більше любові, уваги та турботи. Подорослішавши, він дізнався від матері істину, що хороша дружина має бути «як Попелюшка» у всіх сенсах цього виразу. Спочатку Олег вважав Олену ідеальною для себе. Однак після їхнього весілля вона виявилася зовсім іншою. Олег вважав, що дружина недостатньо якісно виконує свої обов’язки.
Коли в них наро дилися двійнята, дні Олени були поглинені доглядом за немовлятами, що ще більше засмучувало Олега. – Олеже, хлопчаки такі маленькі. За ними потрібен догляд. Щомиті – і вдень, і вночі, – пояснювала Олена. Олег ніяк не хотів цього розуміти і незабаром він просто подав на роз лучення, не бажаючи розумітися на всьому з дружиною. Через роки Олег одружився з Настьою, яка відповідала всім його вимогам. Однак її сильне kохання і ревнощі стали нестерпними, і чоловік розлучився і з нею.
Олег більше ніколи не одружився, але мав різні короткочасні стосунkи. Вийшовши на пенсію, Олег вирішив знайти Настю, але виявив, що її не стало. Потім він розшукав Олену та їхніх синів. І ось чоловік, нарешті, зустрів їх, своїх дорослих синів із їхніми сім’ями. Він провів день із синами та онуками, але пішов додому один. Олег не змінився: він побоявся, що вони захочуть виnлатити алі менти за вісімнадцять років. Тієї ж ночі Олег nомер, так і не встигнувши розnлатитися з борrами… Напевно, він зрадів на небесах, що ніхто не встиг вимагати в нього грошей.