Олена неодноразово дзвонила Миколі з одним запитанням: чому він поїхав? Микола планував зустрітися з її батьками, щоби попросити її руки, але щось змусило його передумати. Олена благала про пояснення, але Микола не міг змусити себе сказати їй правду. Він почув смуток у її голосі, і це змушувало його відчути себе вин ним. Але Микола якось таки сказав Олені, що може одружитися з нею лише за умови, що вона припинить усі контакти зі своїми батьками. Він не хотів, щоб вони втручалися в їхнє життя, і не зміг би довірити їм своїх дітей.
Олена була приголомшена і відмовилася погоджуватися на таку умову. Вона повісила слухавку, і Микола залишився наодинці зі своїми думками. Він згадав своє дитинство, як ріс без матері, вихований бабусею та дідусем після відходу батька з родини. Він все ще відчував гнів до батька за те, що той зрадив їх багато років тому. Через роки Микола зустрів Олену, і вони поkохали один одного. І коли він познайомився з її батьком, то був вражений: адже це був його рідний батько, який покинув його та його матір багато років тому…
Через деякий час Микола познайомився з жінкою на ім’я Вікторія, яка була одинокою матір’ю. Він одразу поkохав її сина і дуже хотів подарувати йому тепло та kохання, яких він ніколи не отримував від свого рідного батька. Микола та Вікторія поkохали один одного та одружилися. Через багато років їхній син Олег привів додому свою подругу Світлану, щоб познайомити її з ними. Микола уважно глянув на неї і посміхнувся, радіючи за свого сина. Незважаючи на все, що сталося в минулому, Микола знайшов любов і щастя у своїй власній родині. Він пробачив матір за те, що вона пішла так рано, а батька за те, що він злякався труднощів і втік.