Сергій стояв навпроти квіткового магазину, розглядаючи різні види квітів, виставлених на вітрині. Він пригадав, що в них з Лесею була розмова про квіти але не міг точно пригадати всього змісту, і про які саме квіти Леся відгукувалася із захопленням. Під час їхньої першої зустрічі Леся багато говорила, і Сергій був переповнений емоціями від нового знайомства. Тому він нічого не міг пригадати. У якийсь момент продавчині набридло пропонувати різні квіти, і вона мовчки спостерігала за тим, як хлопець повертається з боку на бік. Раптом він згадала, що Леся щось говорила про шипи троянд.
Значить, їх точно не слід брати. Після довгих роздумів Сергій узяв букет із рожевих та білих великих гербер. Він поспішав на роботу, тому що його обідня перерва добігала кінця. Вони зустрілися біля міського фонтану, і Сергій запізнився, бо його несподівано затримало начальство. Він припаркувався неподалік місця зустрічі і майже біг до фонтану, тримаючи в руках гербери. Але Лесі ніде не було видно, і він не міг додзвонитися до неї. Сергій сів на лаву. Через десять хвилин він набрав її номер; вона взяла слухавку, сказавши йому, що знаходиться в кафе навпроти, на другому поверсі і вже давно спостерігає за ним. Вона була засмучена тим, що він забув про її любов до троянд…
Вони випили каву і вийшли з кафе, а приємна молода офіціантка наздогнала їх, щоб нагадати Сергію про букет, який він забув на стільці. Але хлопець подарував їх офіціантці, і та була щаслива. Леся знову засмутилася, і Сергій пообіцяв куnити їй величезний букет троянд. Наступного дня Сергій їхав знайомими полями. Переступивши поріг рідного дому, він розділив букет, зібраний дороrою, на дві частини. Мати сяяла і цілувала його в обидві щоkи, а бабуся, якій давно не дарували квітів, була у нестямі від радості. Сергій ліг і подумав, що він обов’язково зустріне свою дівчину, дуже схожу на його коханих жінок, і вони любитимуть один одного так, як любили його бабуся з мамою.