Моя сестра Олена 10 років пропрацювала в Італії, і хоча багато хто думав, що вона добре живе за кордоном, я знала справжню ціну її заробітку. Олена все життя боролася з самотністю, відчувала, що ніколи не зможе бути самою собою, і на неї часто дивилися зверхньо. Незважаючи на це, вона дуже підтримувала своїх дітей, доnомагаючи їм вийти заміж і куnуючи хороші квартири.
Нещодавно Олена повернулася на батьківщину ні з чим: приїхала погостювати до батьків після роз лучення. Вона привезла із собою трохи грошей, які відкладала для себе. Однак незабаром вона заговорила про те, що хоче жити в будинку наших батьків і зробити гарний ремонт у своїй частині будинку. Я не розуміла, чому вона хотіла це зробити, коли у наших батьків все було добре – і вони не потребували жодної доnомоги.
Я відчувала у собі суперечність через цю ситуацію і не хотіла нікого образити в сім’ї, хоча мої здогади щодо її подальших планів створювали в моїй голові плутанину. Проте Олена наполягала на своїх планах та образилася, коли я її не зрозуміла. Я не знала, як правильно впоратися з ситуацією, тому що не хотіла створювати жодних проблем чи поранити чиїсь почуття. Але й ділити в майбутньому будинок своїх батьків із сестрою я теж не збиралася.