Старшокласники стояли на шкільному подвір’ї та курили. Наприкінці всі кинули недопалки на асфальт, але Олег був не такий вихований. Він покликав шестикласника, що проходив повз: -Малець, надай послугу, кинь це в урну. Він простяг недопалок. Боря знизав плечима і взяв недопалок, він побіг до найближчого бака для сміття, але на середині шляху його зупинив Іван Петрович, історик. -І не со ромно тобі, Смирнов, у такому віці курити, га? Хлопчик розгубився. -Але я не курю, це не мій недопалок… -Ще і бреше! Це непростимо! Ану давай сюди щоденник. Чоловік дістав із кишені червону ручку і швидkо написав там послання для матері учня:
“Рекомендую звернути увагу на виховання вашого сина і провести з ним пояснювальну розмову про те, як шкодить здоров’ю куріння в такому ранньому віці!” Того дня Боря повертався додому в пригніченому настрої. Мама це відразу помітила: -Оцінку nогану чи що отримав? Хлопчик показав їй щоденник та розповів усю історію. Лариса синові повірила і написала відповідь вчителю: ” Шановний Іване Петровичу, рекомендую звернути увагу на обставини подій, перш ніж робити поспішні висновки.” Наступного дня Павло Іванович підловив Борю і спитав:
-Прочитала твоя мама послання? -Так, вона написала вам відповідь. Коли вчитель прочитав записку, здивувався: -Так це правда був не твій недопалок? -Так, мене Олег із одинадцятого класу попросив викинути. -А як твою маму звати? -Лариса. -А по-батькові? -Михайлівна. Іван Петрович дістав із задньої кишені папірець і написав: “Шановна Ларисо Михайлівно, сталося непорозуміння, якщо ви не проти, ми могли б це обговорити. Приходьте до школи днями”. Лариса наступного дня прийшла до школи. Павло Іванович одразу заkохався у гарну жінку. Вона одна виховувала сина. Він запросив її згодом сходити до театру. Ось така історія kохання.