Ми з дружиною прожили в щасливому (як мені здавалося) шлюбі 28 років. Потім в один прекрасний день вона зібрала валізи і заявила, що йде від мене. Я відразу навіть не зрозумів, що вона сказала. Перепитав, а вона все пояснила. – Не бачиш, чи що, між нами залишилася одна прихильність, ніякої любові, ніякої романтики – одна звичка. Я жінка, мені як квітці потрібні любов і увагу, інакше я зів’яну. Поки я не висохла зовсім, я вирішила піти від тебе. Не сумуй – сказала вона наостанок. Коли вона пішла, я подумав, що втратив найдорожче, що було в моєму житті, але виявилося, вона таким чином мені добру справу зробила.
Я переніс наш роз лучення до болю важко, не їв, не пив, постійно думав про дружину і про те, що ж я зробив не так. Коли діти дзвонили і говорили, що хвилю ються за мене, я заспокоював їх, мовляв, все добре, а сам абияк існував, а не жив без них і їх мами. В один день я прокинувся з думкою, що мені потрібно взяти себе в руки і поставити кінець замкнутому колу гніву і туги за kолишньою дружиною – вона ж проміняла мене на іншого, щоб квіточку, бачте, в кінець не зів’яв. Я займався садівництвом, і часто ходив в магазин за новими насінням, і ось, одного разу я зустрів Олену. Ми після цього часто перетиналися то в магазині, то в місті… Так все закрутилося, що ми почали зустрічатися, Олена вдихнула в мене нове життя.
Вона виявилася прекрасною жінкою, яка привела мій будинок і розум в порядок. Одного разу ми прокинулися вранці тому, що хтось намагався відкрити наші двері не тими ключами, а потім і постукав. Я відкрив двері, а там моя колишня стоїть з двома валізами з посмішкою до вух, ніби вона в теплі країни полетіла на тиждень, а не до іншого мужику на 2 роки. Вона спробувала обійняти мене, але я зробив крок назад, не давши їй цього зробити. Колишня округлила очі. Не знаю, які мотиви нею рухали, але вона вважав, що все повин но бути так само, як вона і залишила. – Я що, не можу тут більше жити? – запитала вона з щирим нерозумінням. Я навіть не знаю, якої відповіді вона від мене чекала, але я рішуче відповів: – Можеш переночувати тут, але завтра вранці з речами на вихід. Ми з Оленою рано виходимо на роботу, не можемо тут тебе залишити. Колишня здивувалася, що я 2 роки не чекав її на колінах перед дверима, а nродовжив жити далі. Я здивувався сильніше від її поведінки і щирого нерозуміння всієї ситуації.