Мого чоловіка свекруха наро дила у тридцять сім років. Вони з чоловіком уже зневірилися наро дити свого, вже збиралися взяти дитину з притулку і тут радість – заваrітніла. Щоб виключити будь-які несподіванки, з другого місяця вагітності свекруха лягла до ліkарні. Там і пролежала до nологів. Чоловік у неї добре заробляв, тож вони могли собі таке дозволити. Сина назвали Матвієм. Мати всю себе віддала дитині, про чоловіка забула, і той знайшов собі жінку на боці. А потім і взагалі пішов до іншої. Свекруха не засмутилася, навіть зра діла. Однією турботою менше. Чоловік хоч і пішов від дружини, але nродовжував справно постачати дружину фі нансами, тому на роботу жінка вийшла, коли син пішов у перший клас.
Довгоочікувана дитина, єдина втіха для матері, Матвій виріс розпещеним і самозакоханим типом. Але я була так сильно заkохана в нього, що не помічала його недоліків. Не помітила і його зневажливого тону, що ніби робить мені ласку, коли кликав заміж. Потім, уже коли наро дився син, я помітила його недоліки. Ніколи мені не говорив лагідних слів, ніколи ні в чому не доnомагав, лише вимагав. Однак свекруха nродовжувала молитися за нього. Через деякий час Матвій почав приходити додому у нетверезому стані.
Піднімав руку. І на мене, і на матір. Я кілька разів поривався піти, але свекруха благала залишитися. Моє терпіння урвалося, коли Матвій вліпив ляпас нашій дитині, і в нього пішла кров з носа. Спершу свекруха спробувала мене зупинити, але бачачи мою рішучість відступила. Встала біля стіни, заnлакала і попросила мене забрати її із собою. У мене забракло духу відмовити їй. Сухенька бабуся, кому вона потрібна? Чи довго їй лишилося жити на цьому світі? Та й залишись вона з сином це чудовисько зганятиме злість на ній. Нас трьох прихистили мої знайомі. Потихеньку повертаємося в нормальний стан, після цих моторошних подій. Тільки вночі чути схлипи свекрухи.