Рік тому я зустріла чоловіка своєї мрії. Було літо, спека, сонце. Я сиділа на лавці в парку, думала про своє, а сонечко гріло моє тіло. До мене підсів якийсь хлопець. -Ви така гарна, можна з вами познайомитися. Я ніколи не вважала себе красунею , навіть навпаки, со ромилася свого тіла та великого носа, але погодилася познайомитися із симпатичним незнайомцем. Ми кілька годин сиділи на лавці, розмовляли про всяке, а потім домовилися знову зустрітися. За кілька тижнів спілкування я по вуха зако халася у нього.
Він був таким дбайливим і уважним, постійно питав чи поїла я, чи не холодно мені, при кожній зустрічі дарував квіти чи солодощі. Незабаром він зробив пропозицію руки та серця та пообіцяв організувати для нас весілля мрії. У нас все було ідеально, ми готувалися до весілля, доки я не познайомила нареченого з подругою. У подруги зовнішність як модель, але з хлопцями їй не щастить. При зустрічі вона так усміхалася, що здавалося ось-ось вибухне від заздрості та злості.
Я не хотіла навіть запрошувати подругу на весілля після цього, але дружба залишається дружбою. Таким же заздрісним поглядом вона дивилася на нас і під час весілля. Потім ми раптом виявили, що обручки зникли. Не знаю як, але їх знайшла саме подруга. Тоді я не надала цьому особливого значення, але після весілля в нашій сім’ї почалися nроблеми, ми постійно сва рилися, кохання ніби зникло, чоловік ревнував, а одного разу навіть підняв на мене руку. Мені здається, подруга навела порчу на мого чоловіка. Спочатку цей її заздрісний погляд на нашому весіллі, потім історія з кільцями. Дивно все це…