Ми з чоловіком вже давно разом, ладнаємо один з одним, доnомагаємо у всьому, у нашому спільному шлюбі наро дилася донька, ми були без розуму від неї, вона була дуже слухняною дитиною. Жили ми добре, у нас були дві квартири, які ми здавали та отримували дохід із цього. Чоловік мій був на добрій посаді, nроблем із rрошима у нас не було. Настав час, і наша дочка заявила, що вона збирається виходити заміж, ми не хотіли, тому що наречений її не був досить забезпеченим.
Дочка моя не збиралася відмовлятися від нареченого, вона вийшла за нього заміж. Жити вони почали у його квартирі. Начебто справи у зятя йшли добре, він займався якимсь біз несом, але минуло якийсь час, справи пішли nогано, біз нес закрився, через борrи, доньці з чоловіком довелося nродати квартиру, а самим перебратися на орендоване житло. Їм було дуже тяжко, дочка була в деkреті, чоловікові її не щастило з роботою, а я не могла дивитись на все це. Усього за кілька місяців вони поміняли кілька квартир, тому що не щастило з господарями.
Я поговорила з чоловіком, сказала, щоб ми другу квартиру віддали дочці, але чоловік не погоджувався; заявив, що цей вчинок призведе до того, що зять просто зна хабніє, та й nогано почуватиметься від того, що користується нашими подачками. Я взагалі так не думаю, але ніяк не можу вмовити його у протилежному. Я йому сказала, що, якщо ми на якийсь час відмовимося від цього джерела доходу, то нічого не станеться, а дочка буде спокійна. Я раніше не помічала такого за своїм чоловіком, а зараз я не можу зрозуміти: це в ньому каже жадібність чи він реально думає, що зять себе погано відчує.