Ми одружилися на другому курсі університету. Як нам тоді здавалося, дуже любили один одного. Через два роки у нас наро дився син. Іскра пройшла, ми зрозуміли, що зовсім різні люди. Про щасливу сім’ю і мова йти не могла. Прийшли до того, що потрібно роз лучитися. Я поїхав в інше місто. Доnомагав з дитиною, відправляв алі менти. З Катею ми залишилися в дружніх відносинах і з її батьками теж. Минуло багато часу, я зустрів іншу дівчину.
Одружившись вдруге, я не переставав спілкуватися з сином. Колишня дружина ставилася з розумінням, бачився я з ними рідше. Оля знала про мого сина, він її зовсім не цікавив. Якось влітку я вирішив привезти Ваню до себе на канікули. Однак дружині ця ідея не сподобалася, синок пожив у нас менше місяця. Мені доводилося самому готувати їжу для дитини. Наші відносини, звичайно, зіпсувалися. Нам вдалося їх відновити, коли дружина куnила нам путівки в nодорож. Зробила мені сюрприз . Повернувшись, ми знову занурилися в щоденну рутину. Перед Новим роком мені зателефонувала колишня теща і повідомила жа хліву новину. Катя пішла з життя, вона потрапила в Д ТП. Я в ту ж хвилину зібрався і полетів туди.
Оля була не дуже рада цій новині, але розуміла, що вона безвихідна. Про те, що заберу сина до себе, навіть не сумнівався. По прильоту поставив дружину перед фактом. Оля в присутності сина закотила істерику. Я мовчки слухав, щоб не роздувати сkандал. Останньою краплею стала її фраза про те, що під одним дахом ми жити не будемо. Я не заперечував її рішенню, велів взяти свої речі і піти не тільки з квартири, але і з мого життя. Синок сумував, але я його порадував тим, що тепер ми будемо жити удвох! Можливо, я ще зустріну жінку, яка стане в нашому домі господинею. Але обов’язковою умовою буде добре ставлення до мого сина, який і так вже багато чого пережив за своє дитинство…