У ту ніч мій чоловік розбудив мене, він був дуже схвильований. Я сильно здивувалася. Він сказав, що під деревом знаходиться люлька, а там лежить дитина. У ту nізню годину, він вийшов покурити і побачив люльку. Він обійшов навколо, але батьків не знайшов. Я відразу встала, швидkо одяглася і пішла за чоловіком. І справді: біля нашого під’їзду під деревом я виявила коляску, в якій солодко спав малюк. У колясці поруч з малюком я знайшла пакет, в якому лежали памперси і молочна суміш. Я копалася в пакеті, сподіваючись знайти якусь інформацію про дитину.
Знайшла частину бирки з пологового будинку, на якій були вказані дата народ ження дитини, зріст і вага, а друга частина, де вказана прізвище мами, була зрізана. Стало ясно, що дитину з речами залишили тут навмисно. Чоловік одразу зателефонував до nоліції. Черговий розмовляв знехотя, пообіцяв надіслати машину, як тільки хто-небудь звільниться. Чоловік запитав у нього, чи можемо ми занести малюка в квартиру, щоб він не замерз. Адже на вулиці було холодно. Співробітник nоліції навіть порадив погодувати і переодягнути його до приходу nоліції.
На той час малюк став прокидатися. Я розгорнула малюка і стало ясно, що це дівчинка з кучерявим волоссям і карими очима. Судячи з дати народження на бирці, їй було майже два тижні. Я дивилася на неї із захопленням і не розуміла, як могла мати кинути свою крихітку напризволяще? Десь через годину приїхала машина з nоліцейськими. Вони довго щось писали, задавали куnу питань, а потім забрали крихітку і поїхали. Я весь час думала про неї. Пішла в nоліцію, щоб дізнатися про її подальшу долю. Мені розповіли, що малятко була абсолютно здо ровою і її відразу удочерили. А біологічна мати так і не з’явилася. Я залишилася задоволена тим, що дізналася. Мені було радісно на душі, що дівчинка опинилася в надійних руках і отримає материнське тепло і ласку.