Наш син навчається у десятому класі. Я вже думаю про репетиторів. Йому треба займатися, щоб вступити. Але чоловік не підтримує мою думку. Він вважає, що синові не потрібна вища освіта. Навіщо вона йому? Після школи піде працювати, потім до ар мії. Якщо зрозуміє, що хоче нормальну професію, то сам надійде. Але як це можна? Син же з ним погоджується. Йому так вигідно. Він у нас не вчиться на вау. Відстає з кількох предметів. Йому потрібні репетитори та час, щоб він зміг вступити.
Але через чоловік і він сам не горить цією ідеєю. Вважає, що тато має рацію. Я спитала, що чоловік думає про доньку. Їй теж не потрібна вища освіта? Він сказав, що також. Вона ж вийде заміж, дітьми займатиметься. Навіщо їй вища освіта? Потім додав, що і мені мій диплом не доnоміг. Він збирається на ці rроші доnомогти дітям із першим внеском для їхніх квартир. Так правильніше і розумніше. Але я не підтримую його рішення. Адже якщо в тебе хороша вища освіта, то в тебе може бути хороша робота і кар’єра в майбутньому.
Якби я працювала за фахом, то змогла б найняти няню для дітей. Жили б ми також добре. Але я маю іншу історію. Якось намагаюся довести чоловікові, що не треба мене як приклад ставити. Моя мама та свекруха підтримують чоловіка. Вони вважають, що дитина повинна здобувати вищу освіту за власним бажанням. Вища освіта нікуди не втече. Але я вважаю інакше. Якщо не вчитися після школи, потім бажання взагалі не буде. Далі вже думатимеш про роботу, сім’ю, про дітей. Буде ніколи. Тоді вони вже не будуть дякувати батькові за “хороше” слово. Адже зрозуміють, що робота могла бути кращою, якби була освіта. Як мені вчинити? Як довести чоловікові, що він не правий?