Винайняв квартиру в однієї дами. Незабаром мені чомусь їжу почала приносити її донька. Я живу на орендованій квартирі. Орендодавиця – сумлінна жінка. Я мав справу з іншими домовласниками, багато хто з них був справжнім kошмаром. Жінка висунула свої умови і я прийняв їх. Її 18-річна донька допомагала мамі; вона повинна була безkоштовно робити прибирання в моїй кімнаті. Спочатку я відмовився, але потім вона мене вмовила. Вона приходила, прибирала та йшла. Але потім я помітив, що мої речі стали пропадати. Дівчина приносила до моєї кімнати див ні свічки, потім почала приносити книги, журнали, якісь предмети.
Я поговорив із домовласницею. Вона вибачилася. Я подумав, що її дочка перестане приходити до моєї кімнати, але після цього стало ще гірше. Вона почала приносити мені їжу. Навіщо? Я їду не просив. Думає, я нужденний? У мене була алергія на деякі продукти. Вона не знала, звідки мала знати? Я приймав частування і віддавав іншим. Або вони опинялися у відрі для сміття. Вона приносила щодня. Якось я ввічливо пояснив, що в мене алергія. Тепер вона почала приносити десерт. Тупа, чи що? Вчора я повернувся і побачив, що вечеря стоїть на кухонному столі.
Розлютився і викинув усе у відро для сміття. Наступного дня вона запитала, чому я викинув їжу, почала кричати, мовляв, я невдячна людина. Адже я не просив приносити мені їжу, до чого така істерика? Але вона продовжувала кричати на мене. Почувши крики, до моєї кімнати зайшла її мати. Знову попросила вибачення. Потім сказала, що її дочка заkохана у мене. Вона хоче привернути увагу, вона ж дівчинка. Потім додала: “Якщо хочете, можете залишити мій будинок, але врахуйте, найкращого варіанта ви не знайдете. У мене до вас пропозиція. Одружуйтеся з моєю донькою і житимете безkоштовно”. Вона перейшла всі межі. Мати не краща за дочку. Увечері я зібрав речі та поїхав.