— А чому в борщі кілька? Подивившись на вміст тарілки, я зрозуміла, що це буде останній раз, коли я пішла в гості до своїх сватів. Сваха завжди дивувала своїми кулінарними вишукуваннями, але цього разу перевершила саму себе. Одного разу я знайшла в її голубцях замість рису… Так-так, гречку! З тих пір я намагалася буди готовою до всього. Але борщ з кількою — це вже було щось за межею. 2 січня, після рясних новорічних частування, вона запросила нас на легкий супчик. «Ну, борщ — це чудово, саме те після свята», — подумала я. Але, глянувши в тарілку, ледве стримала вигук: «Що це за жах?» У супі плавало щось блискуче. Придивившись, я зрозуміла, що це дешева консервована кілька. — Приємного апетиту! — радісно промовила сваха, сідаючи за стіл. — Це наш з Василем новий рецепт. Спробуй не пошкодуєш. Я проковтнула слину, але навіть не доторкнулася до ложки. Вирішила уточнити: — А чому в борщі кілька?
Сваха, наче це було в порядку речей, махнула рукою: — Та в холодильнику нічого не було. А кілька завжди під рукою. — Василь, мабуть, дуже зголоднів, — пробурмотіла я, обережно перемішуючи цей «шедевр». Чоловік, що сидів поруч, вирішив підтримати її: — Може, й справді смачно. Він зачерпнув ложку, спробував і на мить завмер. Його очі трохи округлилися, але він стримано кивнув: — Дуже… незвичайний смак. Я ж подумала: «Що вона ще могла туди додати?». Згадався випадок з голубцями. Сватя тоді з усмішкою пояснила: — Ну, а чого завжди рис? Нудно ж! Гречка була під рукою, простіше, ніж варити рис. — Але ж смак зовсім інший, — обережно заперечила я. — Та й що? Василь їв та хвалив! — Заперечила вона, кинувши погляд на чоловіка, який мовчки кивнув, щоб не сперечатися. А якось вона спекла пиріг з кабачків та яблук. На моє запитання, чому вона вирішила поєднати такі непоєднувані інгредієнти, вона сказала:
— Кабачки корисні, а яблука кисленького додають. І недорого! Мій син, її зять, все частіше почав заглядати до мене «на щось нормальне». Я не питала, але бачила, що він із задоволенням їсть мої супи, пироги та котлети. — Мамо, твої голубці — це мистецтво. Жодної гречки, — якось сказав він. Я посміхнулася, але нічого не відповіла. Тільки тепер думаю: як він живе з моєю невісткою, якій доводиться терпіти ці «рецепти» сваті? Повернувшись до борщу з кількою, я акуратно відставила тарілку убік: — Дякую, але я, мабуть, не голодна. Сватя здивовано знизала плечима: — Ну що ти така вибаглива? Це натуральний продукт! Набагато краще, ніж ваші магазинні ковбаси. Я тільки подумала: «Добре, що то був борщ, а не холодець. Хтозна, що вона туди могла б додати». Того вечора я прийняла остаточне рішення: більше жодних візитів до сватів. Краще нехай вони приходять до нас — так я точно знатиму, чим нагодувати гостей. А як ви ставитеся до таких кулінарних експериментів? Чи стали б їсти борщ з кількою?