У 29 років, після бурхливої молодості, я вирішила, що настав час бути більш розсудливою – і задуматися про сім’ю і дітей. Працюючи продавцем у сільській крамниці, я познайомилася з молодим чоловіком 24 років, який приїхав з друзями до сусіднього котеджу. Наше перше спілкування було багатообіцяючим: він виглядав зацікавленим, та й я, звичайно, була захоплена ним.
Дізнавшись, що він єдиний син у сім’ї, я остаточно побачила в ньому ідеального партнера. Ми почали зустрічатись. Незабаром я зрозуміла, що хочу від нього дитину – і дуже скоро завагітніла. Він сумнівався щодо шлюбу, але я була тверда у своєму рішенні залишити дитину, що й привело нас до весілля. Всупереч думці деяких, наш шлюб, викликаний появою дитини, виявився повноцінним.
Для мене головне, щоб наша дитина зростала у повній родині. Незважаючи на несхвалення його родичів, які стверджують, що я уклала шлюб заради власної вигоди, моя прихильність до нього щира. Я повністю впевнена в нашому зв’язку і стабільності нашої родини. Наша історія – яскраве свідчення того, що шлюб, укладений заради дитини, справді може набути щасливої траєкторії.