Маргарита – жінка похилого віку – стала яскравим символом самотності у своєму селі. Шаркаючи палицею, вона ходила в магазин, маючи змогу купити тільки маленький хлібець. Незважаючи на співчуття мешканців села, Марго зберігала любов до своїх дітей, пояснюючи це тим, що вони не можуть відвідати її або допомогти їй через свою зайнятість. Вона провела непросту зиму в будинку свого сина, де через її присутність виникла напруженість.
Невістка явно не хотіла бачити її там, а онуки обурювалися, що вона зайняла їхню кімнату. Якось Марго навіть підслухала, як онук скаржився на неї своїй матері. Зрозумівши, що її там не хочуть бачити, бабуся попросила повернути її до сільського будинку за перших ознак весни. Син з радістю погодився, пообіцявши часті візити, які так і не відбулися. Повернувшись до рідного дому, Маргарита зрозуміла, що її дочка також відмовилася доглядати її, пославшись на свою зайнятість.
Її фінансове становище було плачевним: діти не надавали навіть фінансової підтримки. У результаті жінка вирішила справлятися сама, користуючись інколи добротою сусідів, які давали яйця та молоко. Одна з сусідок, Аліна, яка сумувала за своєю покійною матір’ю, ніяк не могла зрозуміти, чому Маргарита стикається з такою зневагою з боку своїх власних дітей. Історія Маргарити служить для всіх нас суворим нагадуванням про необхідність берегти і захищати своїх батьків, поки ми маємо таку можливість, щоб потім не шкодувати про це.