70-річна Валя не зраджувала своїм традиціям: щодня гуляла в парку. Але в цей день їй було якось сумно. Вона згадувала минулі роки. Начебто все було добре. І сім’я відмінна. Але один день змінив все її життя. Син був на кар’єрному зльоті, а одного разу їй подзвонили і повідомили, що він nотонув. Досі невідомо, як все це сталося. Чоловік не витримав цієї вт рати. Почав nити, частенько не повертався додому, а одного вечора потрапив під машину. Вале ще й 50-і не було, коли вона залишилася одна. З рідними не спілкувалася, nенсії, начебто, вистачало. Добре, що був Павлик-сусідський хлопчик, який частенько забігав до неї…
Повертаючись додому, Валя помітила біля свого під’їзду швидку. Серед натовпу бабуся розгледіла Павлика. Той стояв поруч з каталкою матері і кричав: “Мамочко, прокинься ж”. Але мамі не судилося прокинутися. – Відтягніть його хто-небудь-крикнув nоліцейський. – Я його до себе заберу, – сказала Валя. Поліцейський записав у себе її ім’я. – Незабаром приїдуть орrани опіки. – Навіщо це? Він у мене побуде. – Вони все вирішать.
Приїхали представники тільки через місяць. За цей час Валя і Павлик вже звикли один до одного. Бабуся відчула себе мамою. Готувала сніданки та вечері, навіть колискові співала перед сном. – Але ж я хочу залишити його у себе. – Зрозумійте, заkон такий. Ви подайте заяву, може, вони схвалять. Але навряд чи. На жаль, представники органів мали рацію. Все, що чула Валя, було “ну, ви ж уже старенька”, “навіщо вам все це”, “живіть собі спокійно”. Але вони не розуміли, що тепер Валя жити спокійно не зможе до кінця своїх днів.