Моя невістка Катерина, напрочуд стійка жінка, стикалася з численними проблемами – проблеми з роботою, борги, напружені стосунки, які також торкалися мого сина. Коли я дізналася, що Катерина вагітна, я зраділа і водночас потурбувалася про те, чи зможуть вони утримувати дитину. Під час одного з візитів я торкнулася цієї делікатної теми. “Я розумію, що це непросте рішення, але зараз, напевно, не найкращий час для цього”, – запропонувала я. “Тітка Люба, хіба ви не хочете онуків?” – заперечила Катерина.
“Справа не в цьому”, – відповіла я, – “хочу, але зараз не час. Зараз ти навряд чи впораєшся”. Мій син, який був при цій розмові, промовчав, хоча я знала, що він зі мною згоден. Я кілька днів намагалася переконати Катерину передумати заради їхнього благополуччя, але вона була непохитна. “Ні, годі! Я готова на будь-які труднощі заради своєї дитини”. Незважаючи на мої сумніви, вони пішли на це і незабаром у них народилася дівчинка. Я поділяла їхню радість, але знала про фінансову напругу, що насувається. Як і передбачалося, їм доводилося нелегко, і Катерина часто просила мене допомогти доглядати маленьку Женю. “Будь ласка, посидіть з Женею.
Нам дуже важко”, – благала вона. “Добре, я допоможу”, – завжди відповідала я, не в змозі відмовити внучці, хоча мені здавалося несправедливим, що я не тільки витрачаю час, а й матеріально підтримую їх. Зрештою, навіть з моєю допомогою їхнє становище залишалося плачевним. “У нас знову не вистачає грошей, а Женя хворіє”, – нарікав мій син, просячи про додаткову фінансову допомогу. Передавши гроші, я нарешті висловила своє невдоволення. “Чому Катя не знайде роботу і не віддасть дитину до дитячого садка?” “Не думаю, що вона погодиться, але ми впораємося”, – запевнив він. У результаті, незважаючи на всі труднощі, ми підтримали Катерину. Це був складний вибір, але вона більше потребувала нашого кохання та розуміння, ніж критики. Я сподівалася, що незабаром вона почне робити більший внесок у їхні фінанси, розуміючи, що хоча моя підтримка була непохитною, вона не може тривати вічно.